|
У ту хвилину, як він узявся за клямку, чудний голос назвав його по йменню та запросив увійти. Скрудж увійшов.
Кімната була, напевне, його власна, але вона дуже змінилася: стіни й стеля були так гарно вбрані свіжими гілками, що кімната стала неначе гай; у всіх кутках сяйніли яро-червоні ягоди. Блискучі листки з гостролистника, омели та плюща одбивали в собі світло, немов то були маленькі дзеркальця: в каміні горів такий великий вогонь, якого той задубілий камін вже багато-багато років не бачив*— з тієї пори, як Скрудж і Марлей оселилися в тому будинку.
Долі лежали купою гуси, ковбаси, дичина, здорові шматки м'яса, пудинги, барильця з устрицями, гарячі каштани, червонобокі яблука, соковиті помаранчі, солодкі пироги, на додачу миски з кип'ячим пуншем; від усього того хата була повна дуже доброго запаху. На всій тій купі, неначе на престолі, сидів гарний, веселий, кремезний чолов'яга, дуже милий на погляд; в руці у нього був запалений каганець, він держав його високо над головою, освітлюючи Скруджа в ту хвилину, як той визирнув із-за дверей.
— Увійди! — гукнув чоловік,— увійди, познайомся зі мною.
Скрудж боязко увійшов і нахилив голову перед духом. Скрудж уже не був давнім упертим Скруджем і, хоч духів погляд був дуже ясний та ласкавий, однак Скруджеві не хотілося його зустріти.
— Я дух теперішнього Різдва,— промовив здоровань,— подивися на мене!
Скрудж покірно глянув. Дух був убраний в просту зелену кирею*, облямовану білим хутром. Кирея була накинута вільно, і було видно широкі груди духові; з-під широких пол видно було босі ноги. На голові в духа був вінок, зроблений із зимового зілля, прикрашений де-не-де блискучими льодинками. Його темно-кащтанові, кучері були довгі й розпущені по плечах; обличчя було добре, очі блищали, голос був веселий.
Взагалі від нього віяло радістю й щирістю. Коло пояса в нього висіли старосвітські піхви, наполовину з'їдені ржою,— шаблі в них не було.
— Духу,— промовив Скрудж, веди мене, куди хочеш. Останньої ночі я ходив по неволі, і та наука багато вдіяла... Коли ти хочеш учити мене, то я хочу скористатися з твоєї науки.
...Вони пішли далі, невидимі для всіх, і опинилися в передмісті Лондона. Дух мав дуже дивну снагу, незва-
|
|
