|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
— Ні, духу! О ні, ні!
Але палець не ворушився.
— Духу! — скрикнув Скрудж, міцно тримаючися за духів одяг.— Слухай, що я казатиму! Я вже не той чоловік, що був раніше. Після твоєї науки я вже не хочу бути тим, чим я був. Нащо ж би мені показувати все це, коли нема надії, що я виправлюся?
Уперше духова рука немов затремтіла.
— Добрий духу,— казав Скрудж, все стоячи на колінах,— ти жалієш мене; запевни мене, що я можу змінити ті тіні, що ти мені показував, коли зміню своє життя.
Добра рука затремтіла.
— Я шануватиму в своєму серці Різдво і думатиму про нього цілий рік! Я спокутую минуле теперішнім і майбутнім. Усі три духи будуть завжди зі мною. Я не забуду їхньої науки. О, скажи мені, що я можу стерти напис з цього могильного каменю.
І з палким благанням він ухопив духову руку; дух старався звільнити її, але обійми Скруджеві були дужі й втримали руку. Однак дух наостанку таки відштовхнув Скруджа.
Піднісши руки в останнім благанні, Скрудж зненацька зауважив, що шата духова змінилася. Вона осунулася, повужчала й зменшилася, стала така, як стовпчик від Скруджевого ліжка...
|
|
|
|
|
|
|
Характерною ознакою різдвяної повісті є казкове переродження Скруджа. З якою метою автор описує цю подію?
|
|
|
|
|
|
Строфа V. ЗАКІНЧЕННЯ
Еге, така, як стовпчик біля власного Скруджевого ліжка.
Ліжко було Скруджеве, і хата була його. Але що було найприємніше, то це те, що майбутнє належало йому й що можна було ще каятися.
— Я спокутую минуле теперішнім і майбутнім! — повторив Скрудж, схопившися з ліжка.— Усі три духи будуть жити в мені. О Якове Марлею! Нехай святиться Різдво! Я кажу це на колінах, так, старий Якове, на колінах!
Скрудж був такий зворушений, що голос його тремтів і не слухався його. Під час останньої боротьби із духом він ридав, і все обличчя його було облите сльозьми.
— її не зірвали! — скрикнув Скрудж, схопившися за завісу коло ліжка.— її не зірвали разом із кільцями! Вона тут, я тут, тінь того, що мало статися, можна розсіяти й знищити! Я знаю, що я її знищу!
Він побіг, підстрибуючи, до їдальні і, зовсім засапавшись, став посеред хати.
— Який сьогодні день? — гукнув Скрудж хлопчикові в святечній одежі, що блукав поблизу, може, для того, щоб подивитися на Скруджа.
— Га? — спитав хлопчик, страшенно здивований.
— Який сьогодні день, голубе мій?— перепитав Скрудж.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
