|
Вони здригнулися від несподіванки, але, здається, перелякалися ще дужче, коли побачили, яке страховище підійшло до них.
Жоден з них не відповів ні слова, і мені здалося, що вони збираються від мене втекти.
Тоді я заговорив по-англійськи:
— Джентльмени,— сказав я,— не лякайтесь. Можливо, ви знайдете друга там, де найменше сподіваєтесь його зустріти. Я англієць і хочу вам допомогти. Ви бачите: нас лише двоє — я і мій слуга; у нас є зброя і порох. Кажіть же відверто: чим ми можемо полегшити вашу долю, яке лихо трапилося з вами?
— Наших злигоднів так багато, що описувати їх було б дуже довго,— відповів один полонений,— а наші кати близько і кожної хвилини можуть з'явитися сюди. Ось вам, сер, коротко вся наша історія. Я капітан корабля; мій екіпаж збунтувався. Я завжди любив своїх матросів, і вони любили мене. Під моєю командою їм дуже добре жилося. Але їх спантеличила зграя негідників, яка останнім часом завелась у мене на судні. Ці негідники переконали їх стати піратами — морськими розбійниками, щоб грабувати й палити кораблі. Товариші мої, яких ви бачите тут (один — мій помічник, другий — пасажир), ледве вблагали цих людей не вбивати нас, і нарешті вони погодилися, з тією умовою, що вони висадять нас трьох десь на пустинному березі. Так вони і зробили. Ми були впевнені, що тут нас чекає голодна смерть, бо вважали цю землю незаселеною. А тепер виявилося, що тут живуть люди, які готові самовіддано врятувати нас від смерті.
— Де ж ці лиходії? — спитав я.— Куди вони пішли? У який бік?
— Вони лежать під тими деревами, сер,— відповів капітан, показуючи на найближчий гайок.— Серце завмирає у мене від страху; я боюся, що вони побачили вас і чують, про що ми зараз говоримо. Якщо так, ми загинули! Вони вб'ють нас усіх, не помилують нікого.
— У них є рушниці? — спитав я.
— Тільки дві, і одна з них у човні.
— Чудово,— сказав я,— все інше я беру на себе. Усі вони сплять, і нам було б неважко підкрастися до них і перебити їх усіх, але чи не краще буде захопити їх живими? Може, вони одумаються, покинуть розбійництво і стануть чесними людьми.
Усі троє підвелись і пішли за мною.
Я повів їх у лісові хащі і там, звертаючись до капітана, сказав:
— Я спробую врятувати вас від піратів, але раніше поставлю вам дві умови.
Він не дав мені договорити.
— Я приймаю будь-які умови, сер,— сказав він.— Якщо вам пощастить відібрати у заколотників мій корабель, робіть зо мною і з моїм кораблем, що хочете. Коли ж ваш задум вам не вдасться, я залишуся тут разом з вами і буду до кінця своїх днів вашим щирим помічником.
Таку саму обіцянку дали і його товариші.
— Коли так,— сказав я,— ось мої дві умови. По-перше, поки ви не перейдете до себе на корабель, ви забудете, що ви — капітан, і будете
|
|
