|
безсуперечно підкорятися кожному моєму наказові. І якщо я дам вам зброю, ви при всяких обставинах не скеруєте її ні проти мене, ані проти моїх підлеглих і повернете її мені на першу мою вимогу. По-друге, якщо корабель знову стане вашим, ви без ніякої винагороди приставите на ньому до Англії мене і мого друга.
Капітан заприсягся мені всіма клятвами, які тільки може придумати людський розум, що обидві мої вимоги будуть свято виконані ним і його товаришами.
Поки у нас велися ці переговори, пірати почали прокидатися. З лісу долинули їх голоси. Я побачив, що двоє з них уже стоять на ногах, і спитав капітана, чи це не призвідці заколоту.
— Ні,— відповів він,— ці люди були вірні своєму обов'язкові до останньої хвилини і пристали до заколотників під тиском загроз.
— То нехай собі йдуть,— сказав я,— не будемо їм заважати. Очевидно, сама доля потурбувалася про те, щоб урятувати неповинних від кулі. Але нарікайте на себе, якщо ви дозволите піти іншим. Вони схоплять вас, і вам не буде помилування.
Ці слова пробудили у капітана рішучість. Він і його товариші схопили рушниці, заткнули за пояс пістолети і кинулися вперед.
Один пірат оглянувся на шум кроків і, побачивши капітана з товаришем озброєними, підняв тривогу.
Але було вже пізно: тієї ж секунди, як він закричав, гримнуло два постріли. Стрільці не промахнулись: один пірат був убитий відразу, другий тяжко поранений. Проте він схопився на ноги і почав кликати допомогу. Але тут до нього підійшов капітан.
— Пізно! — сказав він.— Тепер уже ніхто тебе не врятує. Ось тобі нагорода за зраду.
Сказавши це, він підніс мушкет і так сильно вдарив зрадника прикладом по голові, що той навіки замовк.
Тепер, коли не враховувати трьох чоловік, які, певно, зайшли до другої частини лісу, у нас лишалося тільки три вороги, з яких один був легко поранений. В цей час підійшли і ми з П'ятницею. Вороги побачили, що їм не врятуватися, і стали просити пощади. Капітан відповів, що він згоден подарувати їм життя, коли вони ділом доведуть йому, що каються у своїй віроломності, і заприсягнуться, що допоможуть йому оволодіти кораблем. Вони впали перед ним на коліна і стали палко запевняти його у своєму щирому каятті.
Капітан повірив їхнім клятвам і запевнив, що з охотою дарує їм життя. Я не заперечував проти цього, але зажадав, щоб полоненим зв'язали руки й ноги.
Тільки-но переговори закінчились, я наказав П'ятниці і помічникові капітана побігти до баркаса і зняти з нього парус і весла.
Скоро повернулися і ті три матроси, які блукали по острову. Вони забрели далеко і тепер прибігли, почувши наші постріли.
Коли вони побачили, що капітан з їх полоненого став їхнім переможцем, вони навіть не намагалися чинити опір і беззаперечно дали себе зв'язати.
Отже, перемога була за нами.
|
|
