Переглянути всі підручники
<< < 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 > >>

 

Частина шоста Капітан Сілвер Розділ XXVIII. У ВОРОЖОМУ ТАБОРІ Червонаве світло смолоскипа, осяявши середину блокгаузу*, підтвердило найгірші з моїх здогадок. Пірати захопили будинок і всі наші припаси — і барильце* бренді, і солонина, і мішки з сухарями були на тому самому місці. Але мене вжахнуло те, що жодного бран­ця я не побачив. Я міг подумати лише одне: що всі вони загинули! Серце моє затерпло в грудях. Чом я не лишився і не загинув разом з ними! У блокгаузі були всі шестеро піратів — більше ніхто з них не зо­стався живий. П'ятеро їх, з розчервонілими й опухлими обличчями, ледве очумавшись від п'яного сну, схопилися на ноги. А шостий тільки звівся на лікті. Мертвотно бліде лице й закривавлена пов'язка у нього на голові свідчили, що його поранено, і то зовсім недавно. Я пригадав, що під час нападу на блокгауз одного з піратів підстрелили, і він сховався в лісі; мабуть, це він і був. На плечі Довгого Джона сидів папуга й чистив дзьобом пір'я. Власник папуги здавався блідішим і суворішим, ніж звичайно. На ньому був усе той самий ошатний сюртук, в якому він приходив сюди пропонувати перемир'я, тільки тепер увесь завожений, вимащений глиною і подертий колюччям. — Ти ба! — сказав він.— Та це ж сам Джім Гокінс, хай йому чорт! Завітав у гостину, га? Ну, то заходь, просимо до господи! Він сів на барильце з бренді й почав натоптувати люльку.
— Ну, коли ти вже тут, Джіме, то я скажу тобі, що в мене на думці. Ти мені завше був до душі, бо ти хлопець хвацький. Дивлячись на тебе, я згадую, що і я колись був такий молодий та го­жий. Мені весь час хотілося, щоб ти пристав до нас, одержав свою частку скарбів і помер заможним паном, і ось ти, лебедику, і прийшов. Кап'тан Смоллет — чудовий моряк, це я завше кажу, тільки надто крутий щодо дисципліни. «Як треба, то треба»,— вважає він, і цілком слушно. Тож ти маєш стерегти­ся кап'тана. Та й доктор лютий на тебе. «Невдячний поганець!» — ось що він про тебе сказав. Справа, виходить, та­ка: вернутись назад до своїх тобі не можна, бо вони тебе не приймуть. І коли
ти не хочеш створити ще третю коман­ду, себто лишитись на самоті, то мусиш пристати до кап'тана Сілвера.
Генрі Брок. Джім у ворожому таборі

 

Переглянути всі підручники
<< < 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 > >>
Hosted by uCoz