|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Розділ XV. ЛЮДИНА З ОСТРОВА
З крутого укосу дощем посипалися дрібні камінці, шурхітливо підстрибуючи між деревами. Я мимохіть озирнувся в той бік і побачив щось темне й волохате, що вмить сховалося за стовбуром сосни. Що то було — ведмідь, людина чи мавпа — я не встиг розгледіти. З жаху перед цією новою небезпекою я застиг на місці.
Я зупинився, обмірковуючи, як би його втекти, і раптом згадав про свого пістоля. Коли я впевнився, що маю захист, у серці в мене ожила мужність, і я рішуче подався назустріч дикому островикові.
Він уже причаївся за іншим деревом і стежив за мною. Побачивши, що я прямую в його бік, він вийшов з-за стовбура і ступив крок до мене. Потім завагався, трохи позадкував і враз бухнув навколішки й благально простяг вперед руки, чим страшенно мене здивував і вразив.
Я знову зупинився.
— Хто ви такий? — запитав я.
— Вен Ґан,— відповів він хрипким і скреготливим голосом, що нагадував іржавий замок.— Я бідолашний Бен Ґан. Я вже три роки не балакав з жодною християнською душею.
Тепер я побачив, що він був такої ж білої раси, як і я, і навіть мав досить приємні риси обличчя. Тільки шкіра його так засмалилась на сонці, що аж губи в нього почорніли, а ясні очі надзвичайно гостро проступали на темному обличчі. Він був обідранцем з обідранців. Одяг його складався з парусинового лахміття та решток матроської роби; це руб'я трималося купи завдяки цілій системі всіляких застібок, мідних ґудзиків, паличок і петель з просмоленого мотузка.
Єдиною тривкою річчю з усього його
|
|
|
|
|
|
|
|
|
обладунку був черес з мідною пряжкою.
— Три роки! — вигукнув я.— Ваше судно зазнало аварії?
— Ні, братику,— відповів він.— Мене тут висадили. Я чув про цю жахливу кару в піратів: проринного висаджували на якийсь безлюдний далекий острів і кидали там напризволяще, давши рушницю й трохи пороху.
— Висадили три роки тому,— провадив він далі.— І живу я відтоді, годуючись козлятиною, ягодами та устрицями. Хоч би куди людину закинуло, скажу я тобі, скрізь вона дасть собі раду. Але, братику, серце моє сту-жило за християнською їжею. Може, у тебе є шматочок сиру з собою, га? Нема? Скільки довгих ночей снився
|
|
|
|
|
|
|
|
Генрі Брок. Джім і Бен Ґан
|
мені сир — підсмажений, на скибочці хліба... Прокидався, а його нема.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
