Переглянути всі підручники << < 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 > >>   Розділ XXVI. ІЗРЕЄЛ ГЕНДС Чи то я почув шелест, чи вловив тінь крайчиком ока, а чи просто в мені прокинувсь інстинкт, як ото в кота, але, обернувшись, я побачив Гендса на півдорозі до мене з кинджалом у правій руці. Ми, здається, обидва скрякнули не своїм голосом, зустрівшись очима — яз жаху, а він з люті, мов оскаженілий бик. Він рвонувся вперед, на мене, але я відскочив убік і випустив з рук румпель*, який ту ж мить вирівнявся й ударив Гендса в груди. Це, мабуть, і врятувало мені життя. Не встиг він опам'ятатись, як я уже вибрався з того кутка, де він мене за­стукав, і мав перед собою цілу палубу. Зупинившись біля грот-щогли, я витяг з кишені пістоля, націлився в Гендса, коли він знов почав підходити до мене, і спустив гачок. Курок клацнув, але не було ні спа­лаху, ні пострілу: порох біля запалу підмок у воді. Я лайнув себе за таку недбалість. — Джіме,— почав він,— ми обидва заплутались, і нам треба якось дійти згоди. Я б убив вас, коли б не той крен судна, але мені не щастить, так уже є. І хоч як це прикро, я, старий моряк, му­шу скоритися вам, Джіме, корабельному юнзі.­   Я радо впивався його словами й Генрі Брок. Джім і Ізреєл Гендс тішився, мов півень на паркані. Коли це він махонув правою рукою, і щось просвистіло в повітрі, як стріла. Я відчув удар і гострий біль, а плече моє виявилось прип'ятим до щогли. Від жахливого болю й несподіванки — зовсім наче позасвідомо — я спустив обидва гачки, і мої пістолі вистрелили й випали у мене з рук. Але впали не тільки вони: глухо скрикнувши, стерничий розки­нув руки й полетів сторчма у воду. Розділ XXVII. «ПІАСТРИ» Так чи сяк, але нарешті скінчились мої морські пригоди, і я повер­нувся на острів,— та ще й голіруч. Позад мене стояла відбита в піратів шхуна, на якій ми зможемо вийти в океан. Мені хотілося як­найшвидше дібратися до нашої домівки, до форту, і похвалитися своїми здобутками. Мабуть, мені трохи дорікатимуть за дезертирство, але ж я відвою­вав «Еспаньйолу», і це загладить усе — навіть сам капітан Смоллет визнає, що я не промарнував часу.   Переглянути всі підручники << < 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 > >>