|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Погано
1. Мене закинуто на сумний безлюдний острів, і у мене немає жодної надії на врятування.
2. Я відрізаний від усього людства; я пустельник, вигнаний зі світу людей.
3. У мене обмаль одягу, і скоро не буде чим прикрити наготу.
4. Я не можу захистити себе, якщо на мене нападуть люди або хижі звірі.
5. Мені немає з ким перекинутися словом, немає кому мене підбадьорити і втішити.
|
Добре
1. Але я залишився живий, хоч міг би й потонути, як усі мої супутники.
2. Але я не помер з голоду і не загинув у цій пустелі.
3. Але клімат тут жаркий, і можна обійтися без одягу.
4. Але тут, на острові, немає ні людей, ні звірів. І я можу вважати себе за щасливця, бо мене не викинуло на берег Африки, де так багато лютих хижаків.
5. Але я встиг запастися всім потрібним і забезпечити собі прожиток до кінця своїх днів.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Ці роздумування дуже допомогли мені. Я побачив, що не варто мені сумувати і впадати в розпач, бо серед найтяжчих злигоднів можна і треба знайти втіху.
Розділ восьмий. ЩОДЕННИК РОБІНЗОНА
4 листопада. Розподілив свій час, визначив певні години для полювання на дичину, для роботи, на відпочинок і на розваги. Зранку,
якщо немає дощу, години дві-три блу-
|
|
|
|
|
|
|
каю по острову з рушницею, потім до одинадцятої працюю, об одинадцятій снідаю, з дванадцятої до другої відпочиваю (в цей час найбільша спека), з другої знову берусь до роботи. Протягом усіх робочих годин в остайні два дні я майстрував стіл. Тоді я ще був поганим столяром. Та біда навчить! Я стаю майстром на всі руки. Без сумніву, такої майстерності досяг би кожний, коли б він опинився в моєму становищі.
18 листопада. Побачив у лісі те дерево (тієї ж породи), яке в Бразилії називають «залізним», тому що воно надзвичайно тверде. Ледве зрубав одну деревину. Сокира моя зовсім затупилася. Відрубавши від стовбура велику
|
|
|
|
|
|
Ілюстрація до роману французького видання 1861 року
|
колоду, я насилу дотяг її до свого житла, така вона була важка! Я вирішив зробити з неї лопату.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|