|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
На щастя, я вчасно опритомнів: побачивши, що зараз мене знову вкриє хвилею, я цупко вчепився за виступ скелі і, затаївши подих, намагався переждати, поки вона зрине.
Тут, ближче до землі, хвилі були не такі величезні. Коли вода зринула, я знову побіг вперед і опинився так близько до берега, що наступна хвиля хоч і облила мене всього з головою, але вже не могла віднести мене у море. Я пробіг ще кілька кроків і з радістю відчув, що стою вже на твердому ґрунті. Я став видиратися по надбе-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Жан Гранвіль. Робінзон опиняється на острові
|
режних скелях і, діставшись до пагорка, упав на траву. Тут я був у безпеці;
|
|
|
|
|
|
вода не могла доплеснути до мене. Думаю, немає таких слів, якими можна було б змалювати радісні почуття людини, що, так би мовити, піднялася з домовини! Я почав бігати і стрибати, я вимахував руками, я навіть співав і танцював. Вся моя істота, якщо можна так сказати, була охоплена думками про моє врятування.
Проте я з сумом згадував своїх товаришів, які потонули. Мені було жаль їх, бо за час плавання я встиг заприятелювати з багатьма із них. Я згадував їхні обличчя, імена. Та нікого з них я більше не бачив; від них не залишилося й сліду, крім трьох капелюхів, одного ковпака та двох непарних черевиків, що належали їм і були викинуті морем на сушу.
Подивившись туди, де стояв наш корабель, я ледве розглядів його за рядом високих хвиль — так далеко він був! І я сказав собі: «Ні, це чудо, велике чудо, що я дістався в таку бурю до цього далекого берега».
Висловивши так свою палку радість з приводу врятування від смертельної небезпеки, я згадав, що земля може бути такою страшною, як і море, що я зовсім не знаю, куди я потрапив, і що мені необхідно негайно і уважно оглянути незнайому місцевість.
Тільки-но я подумав про це, моє захоплення зразу ж зникло: я зрозумів, що хоч і врятував своє життя, але не врятувався від нещасть, злигоднів і жахів. Весь мій одяг наскрізь промок, а переодягтись не було в що. У мене не було ні їжі, ні прісної води, щоб підкріпити свої сили. Що на мене чекало? Або я помру від голоду, або мене роздеруть хижі звірі, і, що найгірше, я не міг полювати, не міг оборонятися від звірів, бо у мене не було ніякої зброї. Взагалі у мене не було нічого, крім ножа, люльки та бляшанки з тютюном.
|
|
|
|
|
|
|
Дія роману відбувається в XVII столітті. У цей час завершилася епоха великих географічних відкриттів, що почалася двома століттями раніше.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
