|
сиру, п'ять великих шматків в'яленої козлятини, що була у нас на кораблі основною м'ясною їжею, і рештки ячменю, який ми везли з Бразилії для курей, що були на судні; курей ми давно вже поїли, а трохи зерна залишилося. Цей ячмінь був перемішаний з пшеницею; він придався б мені, але, на жаль, як потім виявилось, він був дуже попсований пацюками.
Ці ящики я також поставив на пліт поряд із сундуками.
Після довгих розшуків я знайшов ящик нашого теслі, і це була для мене справді дорогоцінна знахідка, якої я не віддав би в той час за цілий корабель, навантажений золотом. Я поставив на пліт цей ящик, навіть не заглянувши в нього, бо мені було добре відомо, які інструменти лежать у ньому.
Тепер мені лишалося запастися зброєю і зарядами. В каюті я знайшов дві хороші мисливські рушниці та два пістолети, які я уклав на пліт разом з порохівницею, мішечком дробу і двома старими заіржавленими шпагами. Я знав, що у нас на кораблі були три бочки пороху, але я не знав, де вони зберігаються; проте після ретельних розшуків усі три бочки знайшлися. Одна виявилася намоклою, а дві були зовсім сухими, і я перетяг їх на пліт разом з рушницями і шпагами. Тепер мій пліт було досить навантажено, і настав час вирушати в путь. Добратися до берега на плоту без паруса, без стерна — нелегка справа: найслабший зустрічний вітер міг перекинути всю мою споруду.
* * *
Я був на острові. Навколо з усіх боків розляглося море, і за ним ніде не було видно землі, коли не вважати на два острівці та кілька рифів, що стирчали миль за дев'ять на захід. Ці острівці були маленькі, значно менші за мій.
Я зробив ще одне відкриття: рослинність навколо була дикою, ніде не було видно ані шматка обробленої землі. Значить, людей тут насправді не було!
Хижих звірів так само начебто не було, у всякому разі я не помітив жодного. Зате багато було птахів, усі якихось невідомих мені порід, і потім, коли мені траплялося підстрелити птаха, я ніколи не міг визначити з його вигляду, чи годиться їсти це м'ясо, чи ні.
Мої подорожі на корабель тривали день у день, і кожного разу я привозив щось нове... Під час моїх попередніх відвідувань я так ретельно обшукав нашу каюту, що мені здавалось, немовби там уже нічого нема. Але раптом мені впала в очі шифоньєрка* з двома шухлядами; в одній я знайшов три бритви, великі ножиці і з дюжину хороших виделок і ножів; у другій шухляді були гроші, почасти європейською, почасти бразильською срібною і золотою монетою, разом до тридцяти шести фунтів стерлінгів.
Побачивши ці гроші, я посміхнувся.
— Непотрібний мотлох,— промовив я,— навіщо ти мені тепер? Всю цю купу золота я охоче віддав би за будь-який із цих дешевих ножів. Мені нема що з тобою робити; так іди ж на дно морське! Якби ти лежало на підлозі, не варто було б навіть нахилятися, щоб підняти тебе.
|
|
