|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Але, подумавши трохи, я все ж загорнув гроші в шматок парусини і поклав їх у кишеню.
Щоб увійти в мій дім, я користувався драбиною. Я приставляв її до частоколу кожного разу, коли мені треба було ввійти або вийти.
Данієль Дефо описав у романі історію не конкретної людини, а людини взагалі.
|
|
|
|
|
|
|
|
Розділ сьомий. КАЛЕНДАР РОБІНЗОНА — РОБІНЗОН ВЛАШТОВУЄ СВОЄ ЖИТЛО
Скоро після того, як я поселився на острові, мені раптом спало на думку, що я втрачу лік часу і навіть не зможу відрізнити неділі від буднів, якщо не заведу календаря.
Календар я зробив так: затесав сокирою велику колоду, забив її у пісок не березі, на тому самому місці, де мене викинуло бурею, і прибив до цієї колоди дошку, на якій вирізав великими літерами такі слова:
«Тут я вперше ступив на цей острів 30 вересня 1659 року».
З того часу я щодня робив на своєму стовпі зарубку у вигляді короткої рисочки. Після шести рисочок я робив одну довшу — це означало неділю; ті ж зарубки, що означали перше число кожного місяця, я робив ще довшими. Так я вів свій календар, позначаючи дні, тижні, місяці й роки.
Називаючи речі, що їх я перевіз із корабля за одинадцять разів, я не згадав про багато дрібниць, хоч і не дуже цінних, проте таких, які стали мені у великій пригоді. Наприклад, у каютах капітана і його помічника я знайшов чорнило, пера і папір, три чи чотири компаси, деякі астрономічні прилади, підзорні труби, географічні карти і корабельний журнал.
Чорнило, пера і папір я всяко старався зберегти. Поки у мене було чорнило, я докладно записував усе, що траплялося зі мною; коли ж воно вичерпалося, довелось перестати записувати, бо я не вмів робити чорнила і не міг придумати, чим його замінити.
Часто я впадав у розпач, відчував смертельну тугу. Щоб перебороти ці гіркі почуття, я взяв перо і спробував довести собі, що в моєму важкому становищі все ж є немало хорошого.
Я поділив сторінку навпіл і написав ліворуч «погано», а праворуч «добре», і ось що у мене вийшло:
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
