|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
НОВІ ПРИГОДИ В КРАЇНІ ЛІТЕРАТУРНИХ ГЕРОЇВ
Пам'ятаєте хлопчика Гену та професора Архипа Архиповича, які подорожували Країною Літературних Героїв? Разом із ними ви, тоді ще п'ятикласники, побували на суді над Томом Сойєром, стали свідками сварки у благородній родині тропів.
Сьогодні подорож продовжується. Отже, вирушаймо...
|
|
|
|
|
|
|
|
ЧОМУ ВОРОНА КАРКНУЛА?
|
|
|
|
|
|
|
|
І знову Гена прийшов до Архипа Архиповича, і знову застав його за читанням книги, присвяченої байкам XVIII—XIX століть.
Гена. Як? Ви захоплюєтеся ось цим? Я й сам байки вчив напам'ять,— як домашнє завдання, звичайно,— але щоб їх ще й вдома, для себе читати?.. Ні, ви не подумайте, я нічого поганого сказати не хочу! Байки, загалом, гарна річ. Крилов, наприклад. Він так писав, що його і вчити легко. Раз прочитаєш — на все життя запам'ятаєш. У кого, звичайно, пам'ять добра. Історію про ворону і лисицю він смішно придумав, чи не так?
Професор. Зачекай, як ти сказав? Придумав?
Гена. Так. А що? Чому ви так дивно запитуєте? Хіба це не з Кри-лова?.. Е, ні, Архипе Архиповичу, не плутайте: кого-кого, а Крилова я добре пам'ятаю!
Професор. Вперше байку про Лисицю і Ворону, точніше, Ворона (крука) — адже це різні птахи — склав легендарний байкар Езоп. Мало не три тисячі років тому. Значно пізніше на цю тему писав відомий француз Лафонтен.
Гена. Тепер я зрозумів. Отже, Крилов про Ворону і Лисицю не сам вигадав. Але ж хіба так можна, Архипе Архиповичу: одне в одного списувати? І для чого, головне?
Професор. Ні, любий. Вони — або, точніше, кращі з них — не тільки не списували і не повторювались, а навпаки, говорили кожен своє. По-своєму. І навіть сперечалися один з одним!
Гена. Тепер я зрозумів: те, що байкарі увесь час повторюються... тобто, я хочу сказати, беруть один і той же сюжет, не тільки їм не заважає висловлювати своє, а, навпаки, навіть допомагає.
Професор. Так! І чим же, на твою думку?
Гена. Як чим? Хіба ви не помітили? Адже і в житті так буває. Прийдеш на яке-небудь знайоме місце — і відразу помітиш: а цього тут раніше не було. А це зникло кудись. Чому помічаєш? Бо місце знайоме!
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
