|
Та він цьому надать законних прав хотів,
І каже...
Стій, Семе! Приїхали. Тепер, Уотсоне, слухайте і дивіться! (Про мовляючи останні слова, Шерлок Холмс надає їм особливого значення, і нам з вами тільки залишається уявити себе на місці Уотсона, який сам спостерігає всі події.)
Вовк. Як, нахабо, смієш ти мутити Потік цей прохолодний мій, Напій піском бруднити? За це бо, далебі, Зірву я голову тобі! Холмс. Якщо ви уважно вчитаєтесь у байку Крилова, то, можливо, почуєте: відповідь Ягняти, яка пролунає відразу ж, важко проказати інакше, ніж несміливим голосом (спробуйте зовсім не злякатися). Але Ягня говоритиме з почуттям власної гідності, говоритиме чисту правду, і, звісно, на цю правду сподівається. Вірить, що Вовк зрозуміє марність своїх звинувачень. Отже, слухаємо. Вслухаймося... Ягня. Якщо пресвітлий Вовк дозволить,
Насмілюсь вам сказать, що воду в ручаю
Від Світлості я нижче кроків на сто п'ю;
І гніватися він даремно зволить:
Адже мутить пиття ніяк не можу я. Вовк.
Так це брехня моя?
Негіднику! Звідкіль таке нахабство в світі?
Пригадую, як ти в позаторішнім літі
Зі мною надто грубший був.
Цього я, друже мій, ще не забув!
Ягня (щиро бажає пояснити Вовкові, що той помилився).
Та згляньсь, нема мені ще й року з роду.
Грізний співрозмовник Ягняти не те, щоб знітився, але все ж його безпардонне нахабство знову наштовхнулося на якусь перешкоду.
Вовк (напевно, людина у такому випадку почесала б потили цю: мовляв, чорт забери, що б Ще таке збрехати? А хоч би і так). То, певно був Твій брат. Ягня. Не маю я братів.
Вовк (ось тут він уже остаточно перестає прикидатися, ніби карає Ягня за щось).
То, може, кум, чи сват,
Чи інший хтось Такий із вашого ж бо роду.
Самі ви, ваші пси і ваші пастухи
Мене б хотіли збути,
І шкодите мені ви всі по змозі всюди:
«Та розквитаюсь я за ваші всі гріхи!» Ягня. Ах, чим же винен я? Вовк. Мовчи, гоноровисте!
Чи час тут розбирать провини всі, щеня?
Ти винен тим уже, що хочу я, бач, їсти...
|
|
