|
збиралися видатні митці того часу: письменники Олександр Пушкін, Василь Жуковський, Микола Гнєдич, художники Орест Кіпренський, Василь Тропінін та інші.
Захоплення Івана Андрійовича були різнобічними. Вдома у нього жили голуби, які вільно літали по помешканню. Письменник добре грав на скрипці, вивчав математику. На запитання, навіщо він усе це робить, Крилов відповідав: «Просто так, із цікавості».
Писати байки Іван Крилов почав майже в сорок років. До цього були вірші, п'єси для театру, захоплення журналістикою (видавав сатиричні журнали). Найвідоміший тогочасний байкар Іван Дмитрієв, прочитавши перші байки Крилова, сказав: «Нарешті ви знайшли ваш істинний шлях».
Першу книгу митця — «Байки Івана Крилова» — було видано 1809 року. До неї увійшло 23 байки. Упродовж життя письменник видав дев'ять збірок байок.
Вважаючи себе учнем Бзопа і Жана де Лафонтена, Крилов запозичував сюжети їхніх байок, але докорінно і майстерно переробляв їх, тож новостворені байки по суті були оригінальними творами. 1823 року Російська Академія нагородила Івана Крилова золотою медаллю «на знак великої од його байок користі російській мові і слави вітчизні*.
У байках Крилов змальовував багатьох тварин. В алегоричних образах левів, лисиць, ворон він втілював людські характери, висміював такі людські вади, як улесливість, заздрість, жадоба, лінощі. Людина й тварина живуть у творах байкаря в одному світі, розмовляють однією мовою, прекрасно розуміють одне одного, однаково думають, хитрують, викликають здивування, обурення, співчуття, жаль, сміх. Бджоли й інші комахи у творах Крилова здебільшого працелюбні й сором'язливі; Лисиця — лицемірний суддя-хабарник, улесливий царедворець; Вовк — тупоголовий бюрократ-чиновник, ненажерливий хапуга.
Байки Крилова складаються переважно з двох частин: розповіді і повчального висновку (моралі) на початку («Вовк і Ягня») або наприкінці («Скринька») твору.
Мораль Іван Крилов зазвичай формулює стисло й точно. Багато з цих висловів стали крилатими, наприклад: «А тільки віз і нині там» («Лебідь, Рак і Щука»); «Ну й Моська! Дужа, знать, вона, що бреше на Слона» («Слон і Моська»); *А скринька просто відкривалась* («Скринька»).
|
|
