|
Отож, потрапивши на Землю, маленький принц не побачив ані лялечки і вельми здивувався. Він уже злякався, що помилково залетів на якусь іншу планету, аж тут у піску ворухнулося кільце такої барви, наче місяць.
— Добривечір, — мовив про всяк випадок маленький принц.
— Добривечір,— відповіла гадюка.
— На яку це планету я потрапив?
— На Землю,— мовила гадюка.— До Африки.
— Ага. То що, на Землі нема нікого?
— Це пустеля. В пустелях ніхто не живе. Земля велика,— сказала гадюка.
Маленький принц присів на камінь і звів очі до неба.
— От цікаво — чому зорі світяться,— сказав він.— Мабуть, щоб кожен рано чи пізно міг відшукати свою зірку. Диви, он моя планета — саме над нами. Але до неї далеко!
— Гарна планета,— мовила гадюка.— А чого ти сюди завітав?
— Я посварився з одною квіткою,— зітхнув маленький принц.
— Ага, он воно що... І обоє змовкли.
— А де ж люди? — знов озвався нарешті маленький принц.— У пустелі все-таки самотньо...
— Серед людей також самотньо,— відповіла гадюка. Маленький принц глянув на неї пильно.
— Чудна ти істота,— мовив він.— Завтовшки з пальчик...
— Зате сили в мене більше, ніж у пальці короля,— сказала гадюка. Маленький принц усміхнувся.
— Не така вже ти й дужа... Ти навіть безлапа. Та й мандрувати не можеш.
— Я можу занести тебе далі, ніж будь-який корабель,— мовила змія. І обвила круг кісточки ногу маленького принца, наче золота обручка.
— Усякого, кого я торкнусь, я повертаю землі, з якої він вийшов,— мовила ще вона.— Але ти безневинний і прибув із зірки...
Маленький принц нічого не відповів.
— Мені шкода тебе, ти такий тендітний на цій крем'яній Землі. Я можу тобі підсобити, якщо ти дуже пошкодуєш за своєю покинутою планетою. Я можу...
— О, я добре зрозумів,— сказав маленький принц,— але чому ти весь час говориш загадками?
— Я розв'язую всі загадки, — відповіла гадюка. І обоє змовкли.
|
|
