|
|
— А нащо тобі володіти зірками?
— Щоб багатим бути.
— А нащо бути багатим?
— Щоб купувати ще нові зірки, якщо їх там хтось відкриє. «Цей,— сказав собі маленький принц,— міркує майже так, як той
п'яничка».
Однак розпитував далі:
— А як можна володіти зірками?
«Цікаво! — подумав маленький принц.— І навіть поетично. Але це не дуже серйозно!»
Що серйозно, а що несерйозно — маленький принц розумів по-своєму, зовсім не так, як дорослі.
— Я маю квітку,— сказав він,— і щоранку її поливаю. У мене три вулкани, я щотижня їх прочищаю. Усі прочищаю: і діючі, і погаслий. Мало що може статися. І моїм вулканам, і моїй квітці корисно, що я ними володію. А зорям від тебе нема ніякої користі...
Ділок відкрив рота, але так і не здобувся на відповідь, і маленький принц рушив далі.
«Дорослі таки справді дивацьке поріддя»,— простодушно казав він собі в дорозі.
XIV
П'ята планета була вельми цікава. Вона виявилася з усіх найменша. На ній тільки й ставало місця, що для ліхтаря та ліхтарника. Маленький принц ніяк не міг збагнути, навіщо серед небес, на планетці, де немає ні будинків, ні жителів, потрібні ліхтар та ліхтарник. Але він подумав:
«Можливо, цей чолов'яга тут і недоречний. А проте він не такий недоречний, як король, шанолюб, ділок і п'яничка. Його праця має все ж якийсь глузд. Коли він запалює свого ліхтаря — буцімто народжується ще одна нова зірка або квітка. Коли гасить ліхтар —
буцімто присипляє зірку чи квітку. Гарна робота! Вона таки справді корисна, бо красива».
І, порівнявшись із планетою, він шанобливо привітався до ліхтарника.
— Добридень,— мовив він.— Навіщо ти оце погасив ліхтаря?
— Таке розпорядження,— відказав ліхтарник.— Добридень.
— А що то за розпорядження?
— Щоб я гасив свого ліхтаря. Добривечір.
І він знову запалив ліхтаря.
— А нащо ти знов його засвітив?
— Таке розпорядження,— відповів ліхтарник.
— Не розумію,— признався маленький принц.
|
|
