|
Запитання й завдання
1. Коли і де народився Антон Чехов? Хто були його батьки? Як складалися стосунки письменника з його сім'єю?
2. Яку професію вирішив обрати Чехов після закінчення гімназії?
3. Коли Антон Чехов почав писати? Під яким ім'ям публікував перші твори?
4. Що письменник залишив у спадок нащадкам?
1. Яким постає Антон Павлович зі спогадів його сучасників? Назвіть риси вдачі, властиві Чехову.
2. Прочитайте епіграф до статті. Як ви його розумієте?
Використовуючи матеріали статті, складіть усну розповідь на тему «В гостях у Антона Чехова».
ХАМЕЛЕОН*
Через базарну площу йде поліцейський наглядач Очумєлов у новій шинелїі з клуночком у руці. Услід за ним ступає рудий городовик* з решетом, вщерть повним конфіскованого аґрусу. Навкруги тиша... На площі ні душі... Повідчинювані двері крамниць і шинків позирають на світ Божий похмуро, як голодні пащі, коло них нема навіть жебраків.
— То ти кусатись, клятий? — чує раптом Очумєлов.— Хлопці, не пускайте його! Нині не дозволено кусатися! Держи! А... а!
Чути собаче вищання. Очумєлов дивиться в той бік і бачить: з дров'яного складу купця Пічугіна, стрибаючи на трьох ногах і озираючись, біжить собака. За ним женеться чоловік у ситцевій накрохмаленій сорочці й розстебнутій жилетці. Він біжить за ним, і, подавшись тулубом уперед, падає на землю, й хапає собаку за задні лапи. Чути вдруге собаче вищання і крик: «Не пускай!» З крамниць висовуються сонні фізіономії, і скоро біля дров'яного складу, немов з землі вирісши, збирається натовп.
— Начебто безпорядок, ваше благородіє!..— каже городовик. Очумєлов робить півповорот ліворуч і простує до зборища. Біля
самих воріт складу, бачить він, стоїть вищеописаний чоловік у розстебнутій жилетці і, піднявши догори праву руку, показує натовпові закривавлений палець. На півп'яному обличчі в нього ніби написано: «Ось я тобі дам, шельмо!» — та й самий палець має вигляд знамення перемоги. В цьому чоловікові Очумєлов упізнає золотаря Хрюкіна. В центрі натовпу, розчепіривши передні ноги й тремтячи всім тілом, сидить на землі сам винуватець скандалу — біле гостро-морде хортеня* з жовтою плямою на спині. В сльозових очах у нього вираз туги й жаху.
— З якої це нагоди тут? — питає Очумєлов, врізаючись у натовп.— Чому тут? Це ти навіщо палець?.. Хто кричав?
— Іду я, ваше благородіє, нікого не займаю...— починає Хрюкін, кашляючи в кулак,— про дрова з Митрієм Митрійовичем, і раптом це стерво з доброго дива за палець... Ви мені пробачте, я людина, котра робоча... Робота в мене дрібна. Нехай мені заплатять, бо я цим паль-
|
|
