|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Я був неабияк вражений, побачивши, як заяснів мій юний суддя:
— Саме такого я й хотів! Чи багато паші треба для цього баранця?
— А хіба що?
— Таж у мене вдома все маленьке.
— Йому, певне, вистачить. Я дав тобі зовсім маленького баранчика. Хлопчик схилив голову над малюнком.
— Не такий він і маленький! Глянь-но, він заснув... Так я познайомився з маленьким принцом.
|
|
|
|
|
|
III
Збігло чимало часу, поки я втямив, звідки він узявся. Маленький принц про все допитувався в мене, зате моїх питань, здавалося, не чув. Лише з випадково зронених слів мені помалу все стало зрозумілим. Так, побачивши мій літак уперше (я не малюватиму літака — для мене це дуже морочливо), він спитав:
— Що то за штуковина?
— То не штуковина. Ця річ літає. Це літак. Мій літак.
І я гордо розтлумачив йому, що вмію літати. Тоді він вигукнув:
— Як? Ти упав з неба?
— відказав я скромно.
— От дивина!
І маленький принц так голосно зареготав, що мені стало досадно. Я хочу, щоб моєму лихові бодай співчували. Потім він додав:
— Отже, і ти прибув з неба. А з якої планети?
Ось де розгадка його таємничої появи тут, у пустелі!
— То ти потрапив сюди з іншої планети? — гостро спитав я.
Та він не відповів. Розглядаючи літака, він тихо хитав головою... На хвилю він замислився, потім промовив:
— Добре, що ти дав мені ящик: баранець тут ночуватиме, це буде його оселя.
— Атож. А коли ти шануватимешся, я дам тобі ще й мотузок, щоб припинати його удень. І кілок.
Мої слова нібито прикро вразили маленького принца.
— Припинати? Яке безглуздя!
— Бач, коли його не припнеш, він залізе в шкоду або втече. Мій приятель знову засміявся.
— А куди ж, по-твоєму, йому тікати?
— Будь-куди. Просто перед собою, куди очі світять. Тоді маленький принц зауважив серйозно:
— Пусте, у мене там усе дуже маленьке. І дещо журливо додав:
— Коли йти просто перед собою, куди очі світять, то далеко не зайдеш.
|
|
|
|
|
|
|
Сент-Екзюпері вважав, що найточніше визначення — метафоричне: хата-планета.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
