|
нових вражень. Тож одного разу Стівенсон на торговому судні переплив Атлантичний океан і опинився в Америці, де мало не загинув від чергового нападу хвороби.
Одного разу Стівенсон накреслив карту острова, старанно розмалював її, назвавши островом скарбів. Потім у нього виник задум скласти перелік розділів майбутньої книги...
Коли у 1893 році вийшов роман «Острів скарбів», читачі отримали захопливу розповідь, а його автор — світову славу. Письменник одержував безліч листів з проханням точніше вказати координати острова. Читачі навіть не здогадувалися, що Стівенсон його просто вигадав.
Головний герой роману — хлопчик Джім, який разом із друзями вирушає на пошуки скарбу, захованого одним із найвідоміших піратів — капітаном Флінтом. Із тією ж метою на острів вирушають пірати на чолі з капітаном Сілвером. У романі герої потрапляють у різні ситуації, часто небезпечні, таємничі. Разом із ними перебуває у вирі пригод і читач. Саме це й забезпечило надзвичайний успіх книги, популярної
і СЬОГОДНІ.
З 1888 року для Стівенсона настає пора океанських подорожей. Він відвідав кілька островів Тихого океану, на одному з яких загинув відомий капітан Джеймс Кук і де був «острів Робінзона Крузо». Сподіваючись поліпшити здоров'я, Стівенсон оселився на острові Уполу (Самоа), адже тут був сприятливий для нього клімат.
Перебуваючи на острові, Стівенсон багато працює. У листі, датованому 5 вересня 1893 року, він писав: «Протягом чотирнадця ти років я жодного дня не почувався здоровим, прокидаючись хворим і лягаючи увечері в ліжко змученим. І увесь цей час я працював, не відступаючи від свого обов'язку і визначеного шляху. Я писав у ліжку, писав, коли мої груди роздирав кашель, коли від слабкості кру тилася голова. І мені здається, що я з честю підняв рукавичку, яку мені з викликом кинула доля...»
Але жити Стівенсону залишилося дуже мало. У грудні 1894 року він раптом упав і через дві години помер. Його смерть спричинила не лише хвороба, а й шалена перевтома.
Тіло письменника, вкрите англійським прапором, було поховане на вершині гори Веа, з якої відкривався чудовий морський краєвид. За життя Стівенсон здобув визнання в місцевих жителів не лише як письменник, а й як людина, що захищала їх від колонізаторів.
Місцеві жителі прорубали в непролазних хащах дорогу до могили Туситали (оповідача), як вони називали письменника. А на могильному камені вибили слова із «Реквієму», який написав сам Стівенсон: Тут він лежить, де хотів він лежати; Додому повернувся моряк, Додому повернувся він з моря, І мисливець повернувся з верховин...
Понад століття минуло відтоді, а життєвий подвиг письменника не забувається. Стівенсон вражав своїх сучасників і захоплює нас сьогодні колосальною працездатністю, вірою в себе, величчю духу, вмінням радіти кожній миті. Протягом життя Стівенсон написав різноманітні
|
|
