|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Та на відміну від казок, байки мають здебільшого віршовану форму. Вони починаються чи завершуються повчальним висновком, сформульованим у декількох рядках, що називається мораллю.
У байках через образи тварин, рослин або предметів відображено риси людських характерів. Такий художній засіб називають алегорією.
Імена або назви персонажів байок не випадково пишуться з великої букви, хоч у звичайній мові вони вживаються як загальні. Ця особливість пояснюється тим, що в героях байок втілено образ кон-
|
|
|
|
|
|
|
кретної людини, а не багатьох представників людського суспільства.
Особливості жанру байки позначилися
|
Жан Еффель. Ілюстрація до байок Лафонтена і Езопа
|
|
|
й на мові цих творів. Мову байок називають алегоричною, а також езоповою, чи езопівською,— за іменем давньогрецького байкаря Езопа, якого вважають родоначальником цього жанру. Творчість Езопа є невичерпним джерелом тем і сюжетів для байкарів різних епох.
Продовжувачем Езопа був Федр, митець із Давнього Риму. Багато сюжетів Езопових байок він творчо переробляв і викладав латиною у формі віршів. Використовував Федр і оригінальні сюжети. У своїх байках поет засуджував гніт і насильство, висміював ледарів, нероб, хвальків.
Ще один етап розвитку світового байкарства пов'язаний із творчістю французького поета Жана де Лафонтена. Саме він у XVII столітті звеличив жанр байки. Сюжети творів Лафонтен запозичував у Езопа, Федра, давньоіндійських байкарів, але переробляв так, щоб надати своїм байкам колориту сучасної йому Франції. Лафонтен із гнівом говорив про нерівність і несправедливість, пихатість дворянства, лицемірство і користолюбність церковнослужителів, безчесність суддів.
Правдиво зображував життя свого народу, викривав гострі соціальні суперечності російський байкар Іван Крилов. Жанр байки здавна розвивався і в Україні. Байкарське мистецтво тут представлене іменами Григорія Сковороди, Петра Гулака-Артемовського, Левка Боровиковського, Євгена Гребінки. Найвищого розквіту українська байка сягнула у творчості Леоніда Глібова.
|
|
|
|
|
|
Алегорія — художній засіб, за допомогою якого узагальнене поняття розкривається через конкретний образ.
Езопова (езопівська) мова — алегоричне висловлювання думок з іронічними натяками й недомовками.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
