|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Аїдову волю, бо мовчки перевіз обох на той бік, і герой потяг підземного пса стрімкою стежкою вгору.
Поволі яснішало, чорний морок відступав перед сонячним сяйвом, і Кербер занепокоївся, став опинатися, що далі, то дужче, але Геракл, і на мить не спиняючись, тяг його вгору.
Ось і сонце, блискуче, прекрасне. Герой аж засміявся, така буйна радість його пойняла. А підземний пес одвертав очі від сонця і люто гавкав, тільки піна летіла навкруги з його трьох пащ. Там, де падало клоччя тієї піни, трава мерхла і ставала страшною
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Геракл, Кербер і Еврісфей. Фрагмент розпису амфори VI ст. до н. д.
|
отрутою.
Коли мікенці побачили триголове чудовисько, що його на цепу тяг Ге-
|
|
|
|
|
|
ракл, усі кинулися врозтіч. Ніхто не попередив царя Еврісфея, і він не встиг сховатись у своїй улюбленій діжці, ба навіть вийшов знічев'я з палацу саме тоді, як нагодився Геракл.
Угледівши Кербера, цар пополотнів, затрусився і не міг ані зрушити з місця, ані здобутись на слово. Мабуть, тоді він уперше збагнув, який Геракл дужий, відважний. Принаймні, коли слуги віднесли напівпритомного царя до палацу, той ледве вимовив тремкими вустами:
— Герой тепер вільний... Хай іде...
Геракл подався додому, до своїх рідних Фів. Та спершу він розімкнув ланцюг, і звільнений Кербер миттю пропав з очей — одним скоком він опинився в підземному царстві й став, як і раніше, біля виходу з нього на чатах.
Переказ Катерини Гловацької
|
|
|
|
|
|
Словничок
|
|
|
|
|
|
Арей — грізний бог війни, символ войовничості, син Зевса і Гери.
Аргос — місто в північно-східній частині півострова Пелопонесу.
Ата — богиня ошуканства й засліплення, дочка Зевса. Батько скинув її з
Олімпу, відтоді вона живе серед людей, засліплюючи їм розум.
Геліос — бог Сонця, брат Еос і Селени. Щоранку здіймається з Океану на
вогняних конях, несучи людям день, а ввечері спускається в Океан на
золотому човні.
Герібн — триголовий велетень, що мав великі череди корів, яких годував людським м'ясом.
Еос — богиня світанку, сестра Геліоса і Селени. Щоранку відчиняє
небесну браму Геліосу і з золотого глека бризкає на землю росу.
Єхидна — міфічна потвора, напівжінка-напівзмія, що народила від стого-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
