|
|
|
|
|
|
|
|
|
Пригадуєте маленьке містечко з дивною назвою Санкт-Петербург, у якому жив Том Сойєр? Ви, напевно, запам'ятали і школу, в якій учився Том, і місцеву церкву, і печеру. Про все це докладно розповів американський письменник Марк Твен. Тому, прочитавши повість, ви легко можете уявити американське провінційне містечко XIX століття, його мешканців, традиції, національний колорит.
В Англію XIX століття, у велике місто Лондон перенесе вас «Різдвяна пісня в прозі...» Чарлза Діккенса.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
А оповідання Антона Чехова «Хамелеон» і «Товстий і тонкий» ознайомлять із російською провінцією тієї ж доби.
|
Наодинці з книгою. Гравюра XVIII ст.
|
|
|
|
|
|
Отже, у літературі, окрім вигаданих подій і персонажів, відображено також реальний світ. Художня книга дає нам широкі уявлення про життя людей різних націй і народностей, про їхні звичаї, традиції, вірування.
Однак, якби твори Олександра Пушкіна, Данієля Дефо, Чарлза Діккенса та інших письменників цікавили нас лише з цього погляду, то їх легко можна було б замінити іншими, які також розповідають про певні країни чи народи. Але ми знаємо, що твори художньої літератури — самобутні, неповторні. У чому ж полягає їх самобутність? А в тому, що автори зуміли побачити і зафіксувати в них не лише правду про певний час (події, факти, настрої, людей), але й якусь іншу, вічну правду.
У чому ж вона полягає — ця вічна правда? А в тому, що видатні письменники, знавці людських душ, показали нам людину в радості, щасті, любові, у горі, стражданнях і муках. Митці показали, якою вона є і якою може бути. Іноді здається, що ми і без письменника добре все знаємо. Але це не так, люди надзвичайно складні й непередбачувані. Тому на шляху пізнання великою помічницею для кожного з нас стане художня література. Вона покаже нам розмаїтість людських стосунків і характерів. Читаючи, ми навчаємося любити одних героїв, засуджувати інших — учимося розпізнавати людей. Адже вдалося Марку Твену переконати нас, що Том Сойєр, хоча й бешкетник, хвалько і брехун, однак кращий за свого слухняного, охайного брата Сіда. Здавалося б, повинно бути навпаки, але кожен із нас віддає свої симпатії саме Томові.
Коли ви будете читати про пригоди Робінзона Крузо, то побачите, як складні випробування впливають на звичайну людину. Робінзон жив один на безлюдному острові двадцять вісім років. І що ж трапилося з ним? Він витримав випробування — залишився людиною, хоч не здичавіти в тих обставинах було дуже і дуже важко. Герой вижив передусім завдяки силі свого духу, у ньому перемогла людина.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|