|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
І пустив Сокіл золоту Сльозу-Росинку, що впала на Око. І вмить розрослося воно у великий острів серед мороку.
І пустив Сокіл срібну Сльозинку, і впала вона посередині острова, де утворилося озеро Живої Води.
І пустив Сокіл зелену Сльозу-Росинку, і від неї проросли дивовижні квіти й густі високі трави на острові й берегах озера.
Тоді Сокіл сів між квітами і став глибоку думу думати.
ПРАДУБ*
Довгу думу думав Сокіл. Тьма часу минула.
І зніс Сокіл золотий жолудь. І сталося диво: виросло з того жолудя розкішне й могутнє Першодерево — Дуб-Стародуб.
І наче зорі розцвіли на його крислатому гіллі: то вродили молодильні яблука — плоди невмирущості. Стало довкола світло й весело.
Тоді злетів Сокіл на вершину Першодерева
|
|
|
|
й сказав: «Я створив Вирій*. Тут моє місце на віки вічні. Звідси я творитиму Світ».
БІЛОБОГ І ЧОРНОБОГ
І поринув у глибоку думу Сокіл-Род. І довго-довго думав. І зніс він два яйця: біле і чорне. Впали вони в озеро Живої Води, і вродилися з них Білий лебідь* і Чорний лебідь*. Попливли вони назустріч один одному і стали люто битися.
Тоді з вершини Дубу-Стародубу сказав їм Сокіл: «Зупиніться!»
І лебеді перестали битися.
|
|
|
|
|
|
Віктор Корольков. Білобог
|
І сказав Сокіл: «Я даю вам Слово і Розум. Вийдіть з води і станьте обабіч мого Дуба».
Вийшли лебеді з води й одразу перетворилися в людиноподібних велетнів. Тільки в одного шкіра була біла, волосся — русяве; очі — блакитні, а в другого все чорне — і шкіра, і волосся, і очі.
І сказав Сокіл їм: «Зірвіть з дерева по яблуку і з'їжте їх».
З'їли велетні по молодильному яблуку і відчули в собі силу неймовірну.
І сказав їм Сокіл: «Тепер ви невмирущі боги». І вклонилися йому велетні. І сказав Сокіл білошкірому: «Ти є Білобог, Володар Світла й Білого Світу та всього, що створиш у ньому».
І сказав Сокіл чорношкірому: «Ти є Чорно-бог, Володар Ночі і Пітьми та всього, що створиш у ній».
|
|
|
|
|
|
Віктор Корольков. У царстві Чорнобога
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
